Поліфармація: визначення, ризики, менеджмент

Автор(и)

  • M.V. Khaitovych Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна, Ukraine https://orcid.org/0000-0001-6412-3243

DOI:

https://doi.org/10.22141/ogh.2.3.2021.240720

Ключові слова:

поліморбідність, поліпрагмазія, поліфармація, огляд

Анотація

Проведено пошук у базах даних Scopus, Web of Science, MedLine, The Cochrane Library. Термін «поліфармація» на відміну від терміна «поліпрагмазія» не завжди має негативний відтінок, і його часто застосовують для позначення одночасного використання пацієнтом п’яти та більше лікарських засобів, а інтенсивною вважають поліфармацію у випадках, коли пацієнт одночасно вживає 10 і більше лікарських засобів. Однією з основних причин поліфармації є поліморбідність. Поліфармацію також можуть спричиняти тяжкий стан пацієнта, самолікування і невідповідні рекомендації, деякі демографічні фактори (вік, стать, рівень освіти), рівень розвитку системи охорони здоров’я. Поліфармація може бути відповідною (обґрунтованою), коли призначення великої кількості лікарських засобів виправдано, та невідповідною (проблемною), коли кількість призначених лікарських засобів неправильна та незбалансована. Проблемна поліфармація є проявом поліпрагмазії, при цьому кілька лікарських засобів призначають неналежним чином, що не дозволяє реалізувати передбачувану перевагу даних лікарських засобів, і ризик заподіяння шкоди від лікування перевищує користь внаслідок взаємодії лікарських засобів, виникнення побічних реакцій, збільшення економічного тягаря лікування. Особливо небезпечною є проблемна поліфармація для пацієнтів у тяжкому стані. Менеджмент проблемної поліфармації повинен базуватися на переведенні її у збалансовану форму. Обґрунтовується комбінація лікарських засобів, що дозволяє лікувати пацієнта ефективно, безпечно й економічно доцільно через попередження їх взаємодії та побічних ефектів. Як терапевтичне втручання може використовуватися відміна певних лікарських засобів, яку в кожного конкретного пацієнта потрібно здійснювати через оцінку переваг і ризиків. Для профілактики та корекції проблемної поліфармації в осіб похилого віку запропоновані критерії Beers, інструменти ARMOR, STOPP-START.

Посилання

Singh M.L., Papas A. Oral Implications of Polypharmacy in the Elderly. Dent. Clin. N. Am. 2014. Vol. 14. P. 783-796.

Ена Л.М., Христофорова А.М., Артеменко В.И., Гаркавенко О.Г. Фармакотерапия в гериатрии: от полиморбидности к рациональной терапии. Раціональна фармакотерапія. 2018. Т. 49. № 4.

Maher Jr R.L., Hanlon J.T., Hajjar E.R. Clinical Consequences of Polypharmacy in Elderly. Expert Opin. Drug Saf. 2014. Vol. 13. № 1.

Chang T.I., Park H., Kim D.W., Jeon E.K., Rhee C.R., Kalantar-Zadeh K. Polypharmacy, hospitalization, and mortality risk: a nationwide cohort study. Scientific Reports. 2020. Vol. 10. 18964.

Pazan F., Wehling M. Polypharmacy in older adults: a narrative review of definitions, epidemiology and consequences. European Geriatric Medicine. 2021. Vol. 12. P. 443-452.

Taghy N., Cambon L., Cohen J.-M., Dussart C. Failure to Reach a Consensus in Polypharmacy Definition: An Obstacle to Measuring Risks and Impacts — Results of a Literature Review. Therapeutics and Clinical Risk Management. 2020. Vol. 16. P. 57-73.

https://www.pharmencyclopedia.com.ua/

Masnoon N., Shakib S., Kalisch-Ellett L., Caughey G.E. What is polypharmacy? A systematic review of definitions. BMC Geriatrics. 2017. Vol. 17. Р. 230.

Khezrian M., McNeil C.J., Murray A.D., Myint P.K. An overview of prevalence, determinants and health outcomes of polypharmacy. Ther. Adv. Drug Saf. 2020. Vol. 11. Р. 1-10.

Подпорина М.А., Саприна Т.В. Распространенность полипрагмазии в педиатрической практике: обзор российских исследований. Эффективная фармакотерапия. 2020. Т. 16. № 34. С. 26-30.

Duerden M., Avery T., Payne R. Polypharmacy and medicines optimisation. Making it safe and sound. The King’s Fund. 2013.

Калугин И.В. Полипрагмазия и полифармация у пациентов геронтопсихиатрического профиля. Ліки України. 2015. Т. 23. № 2. С. 14.

Swinglehurst D., Fudge N. Addressing the polypharmacy challenge in older people with multimorbidity (APOLLO-MM): study protocol for an in-depth ethnographic case study in primary care. BMJ Open. 2019. № 9. e031601.

Avery A.J. Polypharmacy: one of the greatest prescribing challenges in general practice. British Journal of General Practice. 2011. P. 83-84.

Kotsalou E. Polypharmacy in elderly people: epidemiology, consequences and prevention strategies. Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal. 2021. № 17(1). Р. 56-62.

Halli-Tierney A.D., Scarbrough C., Carroll D. Polypharmacy: Evaluating Risks and Deprescribing. Am. Fam. Physician. 2019. № 100(1). Р. 32-38.

Сычев Д.А. Полипрагмазия в клинической практике: пробле-ма и решения: Учебное пособие. М.: ГБОУ ДПО РМАПО, 2016. 249 с.

Леонова М.В., Алимова Э.Э. Клиническая фармакология в гериатрии. Клиническая геронтология. 2018. Т. 7–8.

Drahos G., Williams L.N. Addressing Polypharmacy with Medically Complex Patients. Exploring the Oral Health Care Impact. 2017. Р. 24-26.

Laugisch O., Holtfreter B., Pink C., Samiet S., Völzke H., Kocher T. Polypharmacy and saliva volumes in the northeast of Germany — The Study of Health in Pomerania. Community Dent. Oral Epidemiol. 2021. № 00. Р. 1-8.

Stephens K.M., Johnson J., Gurenlian J.R. Polypharmacy and Off-label Drug Use in Dentistry: knowledge, attitudes and practices of California dental hygienists. The Journal of Dental Hygiene. 2018. Vol. 92. № 3. P. 31-39.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-10-04

Номер

Розділ

Огляд